Українська філологія : На допомогу вчителеві

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135, тел. (044) 481- 32 -21, факс (044) 236-1049

E-mail: ministry@mon.gov.ua, код ЄДРПОУ 38621185

Від 24.05.13 № 1/9-368

На № від

Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінням (департаментам) освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій

Інститутам післядипломної педагогічної освіти

Загальноосвітнім навчальним закладам

Про організацію навчально-виховного

процесу у 5-х класах загальноосвітніх

навчальних закладів і вивчення базових

дисциплін в основній школі

З метою організованого переходу на новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти Міністерство освіти і науки надсилає для практичного використання методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу у 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів (додаються).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392 «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти» у 2013/2014 навчальному році 5 класи загальноосвітніх навчальних закладів перейдуть на навчання за новими програмами для учнів 5–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з якими можна ознайомитися на сайті Міністерства освіти і науки України за адресою: www.mon.gov.ua.

Для учнів 6 – 11-х класів чинними залишаються рекомендації, що містяться у листі Міністерства від 01.06.2012 року №1/9-426 «Щодо інструктивно-методичних рекомендацій із базових дисциплін» (Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спроту України №17-22, 2012 р.).

Просимо довести зазначену інформацію до відома керівників загальноосвітніх навчальних закладів та вчителів.

Додатки: на _68_____ арк.

Заступник Міністра Б.М. Жебровський

Бєскова, 481-32-01

Додаток 1 до листа

Міністерства освіти і науки України

від _24.05.____2013 №_1/9-368______

Загальні методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного

процесу у п’ятих класах загальноосвітніх навчальних закладів

2013/2014 навчальний рік є особливим для учнів п’ятих класів. Адже, саме з 1 вересня в основній школі розпочнеться поступове впровадження нового Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти й нових навчальних програм з усіх базових дисциплін.

Серед основних новацій такі: для забезпечення високого рівня знань іноземних мов - учні п’ятих класів вивчатимуть дві іноземні мови; розпочнеться вивчення інформатики; передбачено посилення використання здоров’язбережувальних технологій; підвищена увага приділятиметься природничій та екологічній освіті.

Організація навчання здійснюватиметься за Типовими навчальними планами, затвердженими наказом Міністерства від 03.04.2012 № 409 «Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня» (зі змінами).

Місцевим органам управління освітою та обласним інститутам післядипломної педагогічної освіти слід забезпечити підготовку вчителів п’ятих класів, які розпочнуть роботу за новим Державним стандартом. У зв‘язку з цим перед навчальними закладами постає низка завдань: підготовка вчителя до реалізації змісту нових Державних стандартів, нових програм, науково-методичне та матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу.

З метою вирішення вищезазначених проблем необхідно скоординувати роботу усіх регіональних методичних служб. Обласним інститутам післядипломної педагогічної освіти доцільно найактивніше проводити підготовку вчителів, які забезпечать викладання предметів у 5 класі в 2013-2014 навчальному році.

Подоланню труднощів періоду адаптації учнів 5- х класів до навчання в основній школі може сприяти цілеспрямована координація дій вчителів, їх професіаналізм та досвідченість. Організаційними формами роботи щодо підготовки педагогів, які працюють у 5-х класах можуть бути:

- спеціальні курси та семінари підвищення кваліфікації для вчителів, які працюють в 5-х класах;

- проведення на серпневих конференціях секції класних керівників 5-х класів;

- проведення спеціальних тренінгів з проблем наступності навчання;

- система відкритих уроків, на яких самими педагогами відслідковується динаміка форм і методів навчання учнів упродовж 4-5 класів;

- організація різнорівневого співробітництва дітей 4-5 класів за активної участі вчителів початкової та основної школи;

- використання інформаційних ресурсів і технологій для організації різноманітних форм взаємодії дорослих і дітей з метою розв’язання особистісно значущих проблем молодших підлітків.

Перехід з початкової школи в середню пов’язаний із зростанням навантаження на психіку учня. Психологічні й психофізіологічні дослідження свідчать, що на початку навчання у п’ятому класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чому подібний до того, що був характерний для початку навчання в першому класі. Вплив цих змін особливо посилюються на випускників шкіл І ступеня, які на навчання до 5-го класу переходять до іншої школи, іноді, навіть, в іншому населеному пункті. Різка зміна умов навчання, розмаїтість й якісне ускладнення вимог, що пропонуються школяру різними вчителями, і навіть зміна позиції «старшого» у початковій школі на «наймолодшого» у середній — все це є досить серйозним випробуванням для психіки дитини.

Як показує практика, більшість дітей переживають перехід із початкової школи в основну, як важливий крок у своєму житті. Поява декількох учителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем викладання є для них очевидним показником їхнього дорослішання. Вони із задоволенням і з певною гордістю розповідають батькам, молодшим братам, друзям про свої успіхи. Крім того, певна частина дітей усвідомлює своє нове становище, як шанс заново почати шкільне життя, налагодити стосунки з педагогами.

Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних знань, дій, навичок.

Період адаптації до навчання у 5-му класі є одним із найважчих періодів шкільного життя. Це обумовлено сукупністю тих змін, що відбуваються в шкільному середовищі й внутрішньому світі дітей 10-11-річного віку. А саме:

• збільшення обсягу й розмаїтість змісту освіти;

• збільшення ваги багатопредметного навчання й розширення кола вчителів, з якими учні змушені систематично спілкуватися;

• на місце першої вчительки приходить новий класний керівник;

• відбувається перехід до кабінетної системи навчання;

Стан дітей у цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, неуважністю й недисциплінованістю на уроках, зниженням інтересу до навчання і його результатів; із психологічної - зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності.

Протягом адаптаційного періоду (І-е півріччя навчання) у п'ятикласників повинне сформуватися так зване «почуття дорослості», що проявляється в новій особистісній позиції:

1) стосовно навчальної діяльності;

2) стосовно школи й предметів;

3) стосовно однокласників;

4) у новому відношенні до внутрішнього світу.

Не всі п'ятикласники навіть із високим рівнем психологічної готовності можуть успішно впоратися із труднощами в навчанні й спілкуванні внутрішніми психологічними проблемами. Що вже говорити про тих учнів, у яких були проблеми в початковій школі. Тому у період адаптації важливо забезпечити дитині спокійну, лагідну обстановку, чіткий режим, тобто зробити так, щоб п’ятикласник постійно відчував підтримку і допомогу з боку вчителів та батьків. При занадто тривалому процесі адаптації, а також за наявності окремих функціональних відхилень необхідно звернутися до шкільного психолога.

До причин, що утруднюють адаптацію дітей до середньої школи належать такі. Насамперед це неузгодженість, навіть суперечливість вимог різних педагогів, що нерідко істотно ускладнює життя школяра. Школяр опиняється в ситуації множинності вимог і, якщо він навчиться враховувати ці вимоги, співвідносити їх, долати пов’язані із цим труднощі, то опанує вміння, необхідні для дорослого життя.

Труднощі в п’ятикласників може викликати й необхідність на кожному уроці пристосовуватися до своєрідного темпу, особливостей мови, стилю викладання кожного вчителя.

Необхідно, щоб школярі правильно розуміли вживані вчителем терміни, що зустрічаються в текстах підручників. Зараз багато спеціальних шкільних словників, тому необхідно навчити дітей ними користуватися. Важливо роз’яснити, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу. Труднощі, що виникають у дітей при переході в середні класи, можуть бути пов’язані також з певною деіндивідуалізацією, знеособлюванням підходу педагога до школяра.

Успішність самореалізації підлітків тісно пов’язана із мікрокліматом в учнівському колективі. Важливо, щоб вчителі – предметники створювали ситуації, які б дозволяли учневі проявляти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у спільній діяльності, працювати в умовах альтернативи, вибору, створювати демократичну, неавторитарну атмосферу навчання.

З метою забезпечення педагогічної наступності готуватися до роботи у 5-му класі вчителі-предметники та класні керівники повинні заздалегідь. Для таких вчителів має стати нормою відвідування уроків, виховних заходів учнів-четверокласників. При цьому варто звернути увагу на особливості спілкування дітей, атмосферу уроку, рівень підготовленості та самостійності учнів. Недопустимим є перевантаження учнів зайвими за обсягом домашніми завданнями, їх необхідно дозувати з урахуванням рівня підготовки учня, гігієнічних вимог віку. Також необхідно ретельно слідкувати за темпом уроку, адже високий темп заважає багатьом дітям засвоювати навчальний матеріал. Щоб знайти оптимальні форми та методи взаємодії, учителі, які працюють у 5-х класах, мають познайомитися з навчальними програмами для початкової школи, методикою роботи з дітьми конкретного вчителя початкової школи, від якого клас переходить в основну школу.

У перші тижні початку нового навчального року класний керівник має допомогти учням запам'ятати імена та прізвища однокласників та Прізвище Ім’я По-батькові. вчителів-предметників (можна використовувати візитки, таблички з ім'ям, які ставляться на парту на кожному уроці) та здійснити грамотне розсаджування дітей у класі з урахуванням їх індивідуальних особливостей, психологічної сумісності, здоров'я, побажань батьків. Варто також познайомитися з умовами проживання дитини, взаєминами в сім'ї, здоров'ям дитини (за медичною картою дитини). На засіданнях методичних об'єднань, класних та загальношкільних нарадах необхідно виробити єдині вимоги до учнів (дотримання єдиного орфографічного режиму, критеріїв оцінок).

Від класного керівника цілком залежить мікроклімат в класному колективі, багато в чому - результати навчальної діяльності. Якщо класний керівник сам має комунікативні труднощі, йому буде складно налагоджувати контакти і з дітьми, і з педагогами, і з батьками. Якщо він не є вчителем за фахом, йому буде нелегко відслідковувати навчальний процес, впливати на нього з урахуванням інтересів учнів і побажань їхніх батьків.

Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів пропонуємо провести педагогічні ради з тематикою «Готовність школи до впровадження Державного стандарту базової і повної загальної середньої».

При складанні розкладу уроків має враховуватися оптимальне співвідношення навчального навантаження протягом тижня, а також правильне чергування протягом дня і тижня предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музики, образотворчого мистецтва, трудового навчання, основ здоров'я та фізичної культури. При складанні розкладу уроків необхідно враховувати динаміку розумової працездатності учнів протягом дня та тижня.

Неприпустимим є організація навчання п’ятикласників у другу зміну.

Рекомендуємо хоча б у перші два місяці навчання давати словесну характеристику знань, умінь і навичок учнів без виставлення оцінок та мінімально скоротити домашні завдання. І надалі протягом навчання вчитель не має створювати психотравмуючі ситуації при виставленні оцінок за контрольні роботи, за тему, за семестр і т. д. Оцінки виставляються не формально, а з урахуванням особистих якостей і досягнень кожного учня. Доцільно використовувати систему заохочень, а саме: фотографії кращих учнів, грамоти, подяки батькам (письмові, усні), позитивні записи в щоденнику.

Збереження та зміцнення фізичного здоров’я учнів, їх моральне та громадянське виховання – ці складові постійно мають бути у центрі уваги кожного вчителя. З цією метою важливо організувати активну співпрацю вчителя з батьками або особами, які їх замінюють, з медичними працівниками загальноосвітнього навчального закладу, шкільним психологом, з вчителями - предметниками. Особливу увагу слід звернути на фізичне виховання школярів. Фізичне навантаження має бути посильним. Необхідно уважно стежити за станом дитини під час фізичних навантажень будь-якого характеру. Обов’язковим є дотримання Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01). Пропонуємо, для профілактики стомлюваності, порушення статури, зору учнів на уроках хоча б у першому півріччі, проводити фізкультхвилинки та гімнастику для очей.

Перед початком навчального року, в третій декаді серпня, доцільним вбачається проведення батьківських зборів разом із дітьми. Необхідно не тільки познайомитися із майбутнім колективом, а й дати можливість школярам відчути себе повноправними «господарями» школи. На такі батьківські збори варто запросити вчителів-предметників та провести екскурсію по поверхах, кабінетах, познайомимося із майбутніми сусідами по кабінету, розподілити обов’язки серед учнів. На цих же зборах обирається батьківський комітет.

Пропонуємо також роздати видрукувані на окремих аркушах «Поради батькам п’ятикласників»:

Поради батькам пятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.
Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Пропонуємо також рекомендації щодо особливостей викладання базових дисциплін у 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів (додаток 2).

Директор департаменту О. В. Єресько

Додаток 2 до листа

Міністерства освіти і науки України

від _24.05. __2013 №_1/9-368__

Українська мова

У 2013-2014 навчальному році вивчення української мови у 5 класі здійснюватиметься за новою навчальною програмою для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, розробленою на основі нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392) і затвердженою наказом Міністерства від 06.06.2012 р. № 664.

Пріоритетним завданням для укладачів нової програми стала підготовка школярів до активної життєдіяльності в умовах сьогодення, що потребувало переосмислення усталеної організації процесу навчання української мови відповідно до запитів суспільства, напрямів розвитку мовної освіти й Загальноєвропейських рекомендацій з питань стратегій і тактик формування мовної особистості.

Оскільки українська мова як навчальний предмет є не лише об’єктом вивчення, а й засобом навчання, в сучасних умовах є потреба переорієнтувати процес оволодіння учнями знаннями про мову й формування мовних, мовленнєвих умінь і навичок на повноцінне засвоєння всіх ліній змісту мовної освіти, визначених Державним стандартом, – мовленнєвої, мовної, соціокультурної і діяльнісної (стратегічної).

Визначальною ознакою вивчення української мови за новою навчальною програмою є зміщення акцентів на готовність учня застосовувати здобуті знання й набуті вміння й навички для розв’язання проблем, що виникають у реальному житті. Адже володіння українською мовою, уміння спілкуватися, домагатися успіхів у процесі комунікації є тими характеристиками особистості, які здебільшого визначають досягнення людини практично в усіх галузях життя, сприяють її успішній адаптації до мінливих умов сучасного світу.

Основним змістом мовної освіти стають дії, операції, які співвідносяться з проблемою, що потрібно розв’язати. Тому в новій навчальній програмі з української мови діяльнісний зміст освіти відбивається з акцентом на способах діяльності, уміннях і навичках, які потрібно сформувати, на досвіді діяльності, який повинен накопичуватися й усвідомлюватися учнями, і на навчальних досягненнях, які учні повинні продемонструвати.

Вимоги до освітніх результатів у програмі сформульовані в термінах предметної компетентності, які відбивають пізнавальну діяльність учнів на різних рівнях, а саме: учень називає, наводить приклади, описує тощо (початковий рівень; розпізнавання), учень розрізняє, ілюструє, називає правила, визначення тощо (середній рівень; розуміння), учень пояснює, характеризує, класифікує, використовує, робить висновки тощо (достатній рівень; уміння й навички), учень обґрунтовує, аналізує, прогнозує, встановлює зв’язки, висловлює судження, оцінює тощо (високий рівень; перенесення знань).

Зміст мовленнєвої змістової лінії за новою навчальною програмою для 5 класу викладається за принципом структурної систематичності, що передбачає поступове ускладнення й поглиблення мовленнєвознавчих понять і формування вмінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (аудіативних, читацьких, текстотворчих – усних і письмових).

Зміст мовної змістової лінії подається за лінійним принципом, що доповнюється реалізацією системи міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків, які зумовлюють систематичне й різнобічне збагачення словникового запасу й граматичної будови мовлення учнів лексико-фразеологічними, граматичними, стилістичними засобами, удосконалення мовних і мовленнєвих умінь і навичок, умінь користуватися різними лінгвістичними словниками.

Мовленнєва й мовна змістові лінії є основними, які визначають безпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжуються вимогами до рівня мовленнєвої й мовної компетентностей учнів, кількістю годин, що виділяються на їх засвоєння, а дві інші (соціокультурна й діяльнісна (стратегічна) є засобом досягнення основної освітньої мети навчання української мови в основній школі.

Зупинимося на особливостях змісту навчального матеріалу і вимог до рівня навчальних досягнень учнів у 5 класі.

Мовленнєва змістова лінія

Розділ «Поняття про текст» знято у мовній змістовій лінії, тому в мовленнєвій лінії розширено відомості про мовлення поняттям про текст, змістову й композиційну єдність, структуру тексту, ключові слова й відповідно внесено зміни щодо вимог до рівня мовленнєвої компетентності, уточнено види робіт.

Мовна змістова лінія.

Уточнено й змінено вступні уроки. Оскільки розділ про текст знято, то збільшено кількість годин на повторення вивченого в початкових класах (тут і далі: у чисельнику подано стару кількість годин – 9; а в знаменнику нову – 10) і в кінці року (3/6); також збільшено кількість годин на вивчення відомостей із синтаксису й пунктуації (20/23), зокрема на другорядні члени (3/5), речення з однорідними членами (7/8). Збільшено кількість годин на вивчення розділу «Фонетика. Графіка. Орфоепія» (23/27). Знято в 5-му класі з розділу «Лексикологія» матеріал про фразеологію й перенесено в 6–й клас, оскільки п’ятикласники у зв’язку з їхніми віковими особливостями важко опановують це мовне явище. Відбулися деякі зміни у змісті розділу «Будова слова. Орфографія».

За новою програмою з української мови кількість годин розподілено таким чином: (зауважимо, що кількість годин не змінилася, тільки відбувся перерозподіл їх між 6 і 7 класами).

5 клас	6 клас	7 клас	8 клас	9 клас
3,5 (122 год, 10 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)	3,5 (122 год, 6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)	2,5 (88 год, 3 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)	2 (70 год, 4 год.– резерв годин для використання на розсуд учителя)	2 (70 год, 4 год. – резерв для використання на розсуд учителя)

Відповідно до визначеної кількості годин у 5 класі (122 години на рік; 3,5 год на тиждень) кількість фронтальних та індивідуальних видів контрольних робіт з української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання залишається незмінною.

Фронтальні види контрольних робіт:

Форми контролю
	5
	І	ІІ
Перевірка мовної теми*	4	4
Письмо: переказ	1	1
твір	–	1
Правопис: диктант**	1	1
Аудіювання*	–	1
Читання мовчки*	1	–

* Основною формою перевірки мовної теми, аудіювання і читання мовчки є тестові завдання.

** Основною формою перевірки орфографічної й пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

Вивчення української мови у 5 класі загальноосвітніх навчальних закладів у 2013-2014 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством:

· Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т. Українська мова. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Грамота, 2013.

· Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Українська мова. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013.

· Заболотний О.В., Заболотний В.В. Українська мова. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2013.

Усі представлені підручники відповідають вимогам нової програми з української мови для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів, хоча кожен з них має свої особливості.

Концептуальними положеннями підручника Єрмоленко С.Я., Сичової В.Т. є доступне, пристосоване до загального сприймання учнями відповідного віку формулювання правил; оперування цікавим щодо змісту, стильово різноманітним текстовим матеріалом, який привертає увагу до інформаційної глибини, інтелектуальних та естетично-емоційних можливостей української мови; використання різноманітних цікавих рубрик як основи творення сучасного підручникового тексту, в якому стислість, лаконічність поєднуються із простим викладом навчального матеріалу, що забезпечує легкість його сприймання, засвоєння учнями.

У підручнику застосовано принцип оптимального поєднання текстоцентричного підходу добирання вправ із цілеспрямованим вживанням мовних структур, обов’язкових для засвоєння. Такий підхід забезпечує вивчення не окремих мовних форм, а їх застосування в конкретних інформативних висловлюваннях, художніх текстах, що мають не лише мовно-освітнє, а й загальнокультурне значення.

Підручник пропонує різнорівневі завдання. Вправи дібрано відповідно до завдань репродуктивного, пошукового, проблемного, практичного засвоєння знань. Різні завдання передбачають урізноманітнення навчання через використання інформації, поданої в різних рубриках. Це, зокрема, рубрики «Вчимося культури мови», «Це цікаво», «Із бабусиної скрині», «І пензлем, і словом».

Завдання та запитання різного рівня складності, запропоновані в підручнику, сприятимуть становленню та розвитку таких важливих якостей особистості, як рефлективність, спонтанність, критичність мислення, вміння працювати з інформацією, активно спілкуватися.

В основу концепції підручника Глазової О.П. покладено формування мовної особистості учня у контексті розвитку навичок XXI століття: спроможність сприймати інформацію не механічно, а особистісно, самостійно інтерпретувати й оцінювати її залежно від власної картини світу, рівня культурного розвитку, віку та статі; сформованість належного рівня мовної й комунікативної культури міжособистісних стосунків.

З метою оптимального мовно-мовленнєвого розвитку школярів зміст підручника структуровано за наскрізним тематичним принципом і з урахуванням принципу варіативності конструктивних і творчих завдань (вчимося спілкуватися; здобуваємо й опрацьовуємо нову інформацію; вчимося працювати разом (у парах і групах); вчимося бачити і розуміти красу, розвиваємо фантазію та уяву), які учень самостійно вибирає з кількох запропонованих варіантів. Для обдарованих школярів передбачено рубрику «Прагнемо знати більше: завдання підвищеної складності». Усе це дає змогу втілити особистісно-розвивальну парадигму освіти.

Для творчих робіт усіх жанрів запропоновано сучасні теми, серед яких переважають теми дискусійного характеру, що привчає школярів як до формування й грамотного висловлення власної позиції, так і до толерантного ставлення до думок опонентів.

Загальне художнє оформлення підручника підпорядковане меті посилити наочні засоби впливу на учня відповідно до викладеної в дидактичному матеріалі виховної мети уроку. Це не тільки слугує додатковою наочною інформацією, а й допомагає учням позитивно емоційно налаштуватися на роботу.

Навчальний матеріал підручника авторів Заболотного О.В., Заболотного В.В. спрямовано на розвиток творчих здібностей, навичок самоосвіти, інтересу школярів до предмета.

У побудові параграфів простежується чітка послідовність етапів роботи. Теоретичний матеріал структуровано на окремі підрозділи із зазначенням ключових понять, а деякі відомості оформлено у вигляді таблиць і схем, що значно полегшуватиме сприйняття, опрацювання та запам’ятовування інформації.

Реалізації принципу особистої зорієнтованості навчання сприяють такі форми роботи, як дослідження, робота в групах, самооцінювання. Значна увага приділяється завданням на доведення, спостереження, обґрунтування думки, порівняння. Інтерактивні завдання, а також тематичні рубрики “Культура мовлення”, “Моя сторінка” (цікаве мовознавство), “Для вас, допитливі” збагачують й урізноманітнюють зміст підручника, що стимулює інтерес учнів до знань, активізує навчальну діяльність.

Пропонуються завдання, які спонукають учнів висловлюватися на теми, пов’язані із життєвим досвідом, а також завдання, виконання яких передбачає розв’язання реальних життєвих ситуацій. Окремі вправи надають п’ятикласникам можливість вибору того чи іншого варіанта, способу виконання, мовних одиниць, теми висловлювання залежно від своїх здібностей та уподобань.

Підручник цього авторського колективу забезпечує учителеві простір для реалізації власних підходів задля вирішення навчальних завдань, а також створює належні умови для самовираження, саморозвитку і самопізнання учнів.

Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів з української мови здійснюється на основі функціонального підходу до мовної освіти. Тобто робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам розвитку мовлення учнів.

При цьому оцінювання результатів мовленнєвої діяльності відбувається за такими показниками: аудіювання (слухання й розуміння прослуханого), говоріння й письмо (діалогічне і монологічне мовлення), читання вголос і мовчки, мовні знання і вміння, правописні (орфографічні і пунктуаційні) уміння учнів.

Зразок заповнення сторінки журналу з української мови подано у методичному листі Міністерства від 21.08.2010 № 1/9-580 (Інформаційний збірник Міністерства. – № 14-15. – 2010. – С. 3-17). Звертаємо увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в журналі не робиться.

Перевірка мовних знань і вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру із урахуванням специфіки виучуваного матеріалу. Решта часу контрольного уроку може бути використано на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки.

Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольної (тестової) роботи з мовної теми. Оцінку за семестр виставляють на основі тематичних оцінок.

Оцінювання говоріння, читання вголос здійснюється індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок для того, щоб кожний учень (учениця) одержав(ла) мінімум одну оцінку за виконання завдань на побудову діалогу, усного переказу й усного твору. Для цих видів робіт не відводять окремого уроку, а оцінки виводять один раз на рік і виставляють у колонки без дати.

Українська література

Головною метою вивчення української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах є залучення учнів до найвищих досягнень національної літератури і культури, національних і загальнолюдських духовних цінностей, формування комунікативної та літературної компетентностей, розвиток творчих здібностей учнів, виховання в них естетичного смаку, високої читацької та загальної культури, вироблення вмінь самостійно ознайомлюватися зі зразками мистецтва слова, свідомо сприймати втілені в них естетичні й духовні цінності.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішувати такі основні завдання:

- формувати в учнів уявлення про художню літературу як мистецтво слова, важливу складову системи мистецтв і духовної культури українського та інших народів світу;

- виховувати повагу до духовних скарбів українського народу, етнічну, соціальну, гендерну, релігійну, індивідуальну толерантність, здатність формувати, формулювати й активно відстоювати власну точку зору, свою систему життєвих цінностей і пріоритетів, зберігати й примножувати кращі національні традиції;

- відпрацьовувати з учнями вміння й навички аналізу художнього тексту, здатність сприймати його з урахуванням авторської концепції й індивідуального стилю, бачити кожен конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах;

- давати школярам оптимальний обсяг літературознавчих понять і термінів, потрібних для повноцінної інтерпретації художніх текстів, розуміння головних закономірностей перебігу літературного процесу;

- навчати учнів визначати національну своєрідність і загальнолюдську значущість літературних творів, у тому числі шляхом зіставлення зі зразками різних національних літератур та різних видів мистецтв;

- розвивати усне й писемне мовлення школярів, їхнє мислення (образне, асоціативне, абстрактне, критичне, логічне тощо);

- формувати в учнів потребу в читанні літературних творів, здатність засвоювати духовно-естетичний потенціал художньої літератури;

- виховувати повагу до книги як універсального носія інформації,

- відпрацьовувати навички розрізнення явищ елітарної та масової культури.

Об’єктом вивчення в курсі української літератури є художній твір, його естетична природа та духовно-етична сутність. Аналіз та інтерпретація літературного твору мають спиратися на ґрунтовне знання тексту, докладний розгляд ключових епізодів, доречне цитування, виразне читання окремих творів або їх фрагментів тощо.

У 2013-2014 навчальному році вивчення української літератури у 5 класі здійснюватиметься за новою навчальною програмою для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, розробленою на основі нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392) і затвердженою наказом Міністерства від 6.06.2012 р. № 664.

Укладачі нової програми з української літератури максимально враховували потреби та читацькі інтереси сучасних дітей, вирішивши такі задачі: скорочення загальної кількості авторів для кожного класу з метою розвантаження школярів та вивільнення часу для глибшого вивчення конкретних творів; відбір творів лише високої художньої якості; максимальне осучаснення запропонованих творів за рахунок уведення нових; урахування відповідності художніх текстів віковим особливостям учнів; визначення концептів толерантності й патріотизму як основних критеріїв відбору художніх текстів.

У програмі для 5 класу було вилучено тексти, які застарілі, нецікаві для сучасних учнів або ж заскладні для їхнього розуміння й естетичного сприймання. Натомість запропоновано нові сучасні художні твори, написані спеціально для дітей: наприклад, твір Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».

Програма 5 класу структурована за такими взаємопов’язаними тематично-проблемними блоками: «Світ фантазії, мудрості», «Історичне минуле нашого народу», «Рідна Україна. Світ природи». На рубрику «Література рідного краю» виділено 4 години, які вчитель упродовж року може розподіляти самостійно. Це сприятиме додатковому індивідуальному вибору вчителем текстів для розгляду. До «літератури рідного краю» пропонується включати також художню творчість відомих ровесників учнів, їхніх земляків.

Запропонована кількість часу на вивчення кожного розділу, теми є орієнтовною, учитель може її змінювати (в межах 70 год.). Резервний час може використовуватися для уроків розвитку мовлення, контрольного оцінювання, різних видів творчих та інших робіт (екскурсій, диспутів, семінарів тощо) − на вибір учителя. Ознайомлення з літературою рідного краю відбувається упродовж року.

Необхідно звернути увагу, що текстово вивчаються лише твори, виокремлені у новій програмі півжирним, інші ж лише називаються. Це саме стосується й коротких оглядів перед підтемами. Особливу увагу варто звернути на підрубрику ТЛ (теорія літератури). У шкільному вивченні вона означає лише початкові, доступні дітям знання про певні теоретико-літературні поняття, необхідні при розгляді твору як явища мистецтва слова. До того ж кожне з них зазначається лише один раз, надалі вони лише повторюються, закріплюються − відповідно до вибору й фахової компетентності вчителя.

Вивчення української літератури у 5 класі загальноосвітніх навчальних закладів у 2013-2014 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством:

- Авраменко О.М. Українська література. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Грамота, 2013.

- Коваленко Л.Т. Українська література. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013.

Представлені підручники відповідають вимогам нової програми з української літератури для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів, хоча кожен з них має свої особливості.

Концептуальними положеннями підручника Авраменка О.М. є посилення читацького інтересу й пізнавальної активності учнів в умовах глобалізації суспільства й розвитку інформаційних технологій; зацікавлення учнів художнім твором як явищем мистецтва слова, як каналом пізнання світу й себе в ньому; формування творчої особистості, національно свідомої, громадянина України і світу; повернення літератури в коло пріоритетів молоді.

Підручник побудований на поєднанні проблемно-тематичного й жанрового принципів вивчення української літератури й представляє нове покоління навчальних видань, що покликані сприяти формуванню стійкої мотивації до вивчення літератури й розвиткові всебічних здібностей учнів: спостереження за становленням особистості на прикладі літературних героїв; діалогізм: читач – підручник, читач – художній твір, читач – автор підручника; узагальнення найсучаснішої інформації про письменників і їхні твори; емоційне сприйняття й оцінка художніх творів; елементи аналізу й інтерпретації художніх творів; розвиток комунікативних здібностей (система завдань, в основі яких лежить диспут або дискусія).

Основний текст підручника має три основних рівні: художньо-літературний, теоретичний і методичний. Додатковий рівень представлений переважно матеріалом рубрик «До речі…», «Цікаве літературознавство», «Допитливому читачеві».

Прикметною особливістю в структуруванні матеріалу, що пов'язаний з вивченням творів великої прози, є те, що його поділено на частини, у кінці кожної подано систему різнорівневих завдань (їх завжди дванадцять). Такий підхід чітко організовує роботу учнів і вчителя на окремих уроках, збалансовано розподіляє навчальний час.

Актуальність авторської концепції змісту підручника з української літератури Коваленко Л.Т. полягає в зорієнтованості не лише на засвоєння учнями певної суми знань, але і на розвиткові його особистості, пізнавальних і творчих можливостей. Активна комунікація на уроці та в позаурочний час передбачена на багатьох рівнях: з однокласниками, батьками, іншими членами родини, носіями творів усної народної творчості. Значну увагу приділено розвитку емоційної сфери школярів.

Підручник розвиває логічне, критичне та творче мислення учнів. Він націлений на розвиток розумового потенціалу школярів шляхом цілеспрямованого формування у них правильної читацької діяльності. Вона забезпечується системою запитань і завдань, які вдосконалюють уміння прогнозувати певний розвиток подій, творчо інтерпретувати отриману за допомогою читання інформацію, засвоюючи не тільки фактичний зміст літературного твору, але також підтекст і ідейний задум (смислове ядро).

Перед кожним художнім текстом запропоновано пояснення теоретичних відомостей, короткі відомості з біографії письменника. Враховуючи тематику та стильову різноманітність текстів, у підручнику зроблено спробу відійти від традиційної розповіді про письменника тільки в науково-популярному стилі. Намагаючись представити тексти різних стилів мовлення, пропонується частину біографічного матеріалу опрацьовувати на зразках публіцистичного або ділового мовлення (спогади про письменника, автобіографія, інтерв’ю, коротка наукова стаття відомого літературознавця тощо).

У підручнику учням запропоновано працювати за рубриками: «Поміркуй над прочитаним»; «Збагачуй своє мовлення»; «Будь уважним до слова»; «Література в колі мистецтв»; «Ти ― творча особистість»; «Твої літературні проекти». Завершує кожен розділ сторінка «Перевір, чи старанно ти навчаєшся».

Інтерактивні технології навчання сприяють постійній активній діяльності та позитивній взаємодії всіх учнів. Підручник націлює на колективне, групове, індивідуальне навчання, самонавчання, самоконтроль і самооцінювання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні ― рівноправні суб'єкти пізнавальної діяльності. Завдання підручника спонукають учнів займати активну позицію в процесі навчання, моделювати життєві ситуації. Типи завдань, які спрямовані на реалізацію інтерактивних діалогових технологій: учень-учитель, учень-учні, учень-учень; завдання на вільний вибір тощо.

Шановні батьки!

Піклуючись про безпеку в інтернеті наших закомп'ютеризованих дітей

порадьте зазирнути їм сюди

Новації у 2013-2014 навчальному році

1. Продовжуємо впроваджувати нові Державні стандарти початкової загальної освіти:

- учні 2-го класу за рішенням педагогічної ради оцінюються в балах, окрім предметів «Основи здоров’я», «Фізична культура», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Мистецтво», «Сходинки до інформатики», які мають оцінюватись вербально;

- у 2013-2014 навчальному році другокласники розпочнуть вивчати новий навчальний предмет «Сходинки до інформатики» ( при вивченні зазначеного предмету учні будуть працювати за обов’язково за комп’ютером, але час роботи не повинен перевищувати 15 хвилин, весь інший час вчитель буде знайомити учнів з теоретичним навчальним матеріалом).

2. Розпочнемо впровадження нових Державних стандартів базової загальної середньої освіти:

- учні 5- х класів вивчатимуть дві іноземні мови;

- розпочнеться вивчення інформатики;

- передбачено посилення використання здоров’язбережувальних технологій;

- підвищена увага приділятиметься природничій та екологічній освіті.

Міністерство освіти і науки, під час адаптаційного періоду ( у перші два місяці), рекомендує учнів 5-х класів оцінювати словесно та мінімально скоротити домашні завдання.

Також МОН розроблено «Поради батькам п’ятикласників», які направлені у всі школи і мають бути видрукувані та роздані батькам учнів 5-х класів.

Здоров’язбережувальна компетентність учнів буде формуватись через освітню галузь «Здоров’я і фізична культура». Саме через предмет «Основи здоров’я» учні мають мати знання про здоров’я і безпеку, здоровий спосіб життя, дбайливо ставитись до свого здоров’я. Бути підготовленим до забезпечення власної безпеки та безпеки інших людей у надзвичайних ситуаціях.

Нова програма з фізичної культури спрямована на формування в учнів мотивації збереження свого здоров’я, фізичного розвитку та фізичної підготовленості( у 1-9 класах по 3 години уроків фізичної культури, у 10-11класах – 2 години).

Поради батькам пятикласників

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

Поради соціально-психологічної служби школи

Пам’ятка для батьків.

· Ніколи не займайтесь "виховною роботою” в поганому настрої.

· Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь що вона думає з цього приводу.

· Надайте дитині самостійність не контролюйте кожен її крок.

· Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.

· Не пропустіть моменту коли досягнуто перщі успіхи. Відмітьте їх.

· Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.

· Оцініть вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки не одне і те саме.

· Дайте дитині відчути (посміхніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, незважаючи на помилку.

· Ви повинні бути твердими, але добрими.

Нагадування батькам

Ваші обов’язки та відповідальність

Якщо, Ваша дитина:

· пропускає уроки без поважної причини;

· хамить, грубіянить, б’є, штовхає, відноситься з неповагою до вчителів, адміністрації школи;

· зриває та регулярно не готує уроки;

· була замічена за курінням, алкоголем, бійкою чи крадіжкою;

· відноситься з нахабством: обзиває, б’є учнів школи.

Якщо, Ви:

· не реагуєте на скарги вчителів, адміністрації школи;

· ведете себе аморально по відношенню до вчителів, погрожуєте, грубіяните;

· не займаєтесь вихованням дітей;

Проводяться такі види роботи:

1.Девіантних учнів ставлять на шкільний облік

а) розробка картки вивчення та обліку учня;

б) розробка соціально-демографічного паспорту на дитину;

в) аналіз навчальних досягнень дитини;

г) складання акту обстеження житлово-побутових умов;

д) характеристика "важкого” підлітка.

2.У випадку невідвідування школи соціальний педагог здійснює:

а) подання та акт обстеження житлово-побутових умов проживання дитини начальнику служби в справах неповнолітніх;

б) подання та акт обстеження житлово-побутових умов проживання дитини в управління освіти і науки.

3.У випадку неодноразового звернення в службу в справах неповнолітніх здійснюється:

а) притягання батьків до адміністративної відповідальності;

б) подання характеристики на учня;

в) свідчення на комісії виконкому міської ради.

4. У випадку неоднарозового притягнення батьків до адміністративної відповідальності здійснюється співпраця з службою в справах неповнолітніх у зв’язку із ініціюванням позбавлення батьківських прав.

5. У випадку скоєння злочину соціальний педагог:

а) подає характеристику учня в міліцію;

б) присутній на допитах;

в) подає характеристику в суд;

г) присутній та дає свідчення на суді.

Відділ освіти , молоді та спорту Веселівської РДА

КЗ « Новоуспенівська ЗОШ І-ІІІ ступенів » Веселівської районної

Ради Запорізької області

«Використання групових методів навчання на уроках української мови та літератури»

УЗАГАЛЬНЕНИЙ ДОСВІД РОБОТИ

ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА

ЛІТЕРАТУРИ

КАПЛЕНКО МАРИНИ ІВАНІВНИ

2014 рік

Зміст

І.Вступ __________________________________________1

ІІ. Групова робота як один із методів інтерактивного

навчання _______________________________________1

ІІІ. Самоосвітня діяльність вчителя ___________________2

ІV. Групові методи на уроках української мови та літератури _________________________________3

V. Створення відповідної атмосфери на уроках _________4

VІ. Практична наповнюваність досвіду ________________4

VІІ. Висновки _____________________________________5

VІІІ. Список використаної літератури _________________7 І.Вступ У наш час спостерігається зростання інтересу до процесу творчості. Якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп’ютери, сканери, обчислювані машини), то творчість не може бути формалізована і обмежена певною програмою дій, не може бути механічною. Вважаю, що завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. (див. додаток 1) http://kaplenkomar.blogspot.com/2014/11/normal-0-false-false-false-ru-x-none-x.html Я вважаю, що завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

І єдиним, на мою думку, найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

ІІ. Групова робота як один із методів інтерактивного навчання Саме тому я зупинилась на вирішенні науково – методичної проблеми " Групові методи роботи на уроках української мови та літератури"(див. додаток 2) .http://kaplenkomar.blogspot.com/2014/11/blog-post_12.html У своїй педагогічній практиці апробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання : Проектне навчання; Інтерактивна технологія; Особистісно зорієнтоване навчання.

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку та навчального предмета. Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Яким же повинен він бути? ІІІ. Самоосвітня діяльність вчителя Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є :

• підготовка не мовознавців-теоретиків, а гуманних освічених людей;

• навчання не словом, а справою;

• проведення його не для учнів, а разом з ними;

• спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

• забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Постійно поглиблюю свої знання, опрацьовую додаткову літературу, привчаю до цього і своїх учнів. (див. додаток 3) http://kaplenkomar.blogspot.com/2014/11/blog-post_46.html

Прагну донести до них таку аксіому – підручник не являється єдиним джерелом знань, тому варто вивчати різні погляди на проблему із посібників, словників, довідників.

На мою думку, види уроків, які я впроваджую у своїй роботі, допомагають відійти від стандарту, підштовхнути учня до власного, неповторного, індивідуального, особливого погляду на життя. http://kaplenkomar.blogspot.com/2014/11/blog-post_68.html

І як результат: учень-випускник не тільки володіє знаннями, уміннями та навичками з предмета, але й уміє формулювати власну точку зору, відстоювати свою позицію, співпрацювати в групі, колективі, мати коло однодумців, бути комунікабельною, толерантною особистістю.

Так, новий матеріал з мови я подаю дітям у вигляді блок-схем, таблиць, малюнків, пірамід і т.п. Починаючи вивчення теми, ми з учнями індивідуально, в групах чи фронтально обговорюємо, аналізуємо навчальний матеріал. Основні поняття з теми фіксуємо в опорних конспектах, а потім засвоюємо шляхом неодноразового повторення, добираємо приклади.

ІV. Групові методи на уроках української мови та літератури Учням подобається робота в групах, кожна з яких колективно виконує конкретне навчальне завдання – однакове для всіх груп чи різне. При цьому можна передбачити не лише спільну роботу в одній групі, а й міжгрупову взаємодію. На уроках виконання тренувальних вправ кожна група одержує блок з 4-5 вправ різної складності. Вчитель надає консультації. Учні, у рамках своєї групи, виконують взаємоперевірку та знайомлять з результатами роботи весь клас.

Організована таким чином робота сприяє підвищенню навчальної активності школярів, усуває їхню природну скутість ( запитати у свого товариша значно простіше, ніж у вчителя), дає змогу кожному учневі засвоювати навчальний матеріал у природному йому темпі, а також є дієвим засобом у посиленні індивідуалізації навчання.

Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості. (див. додаток 4) http://kaplenkomar.blogspot.com/2014/11/blog-post_91.html V.Створення відповідної атмосфери на уроках Доброзичливе, щире, відкрите, емоційне, наукове спілкування – ось що таке для мене уроки мови й літератури. На них учень і вчитель обмінюються враженнями, сперечаються, висловлюють свої думки, пізнають щось нове. Найкорисніші уроки, які наповнені добрими емоціями і почуттям, на яких панує робоча атмосфера. Якщо ви зайшли до класу, а очі учнів мертві, ледь жевріють, спробуйте своїм поглядом, словом "запалити" їх, тому що без цього ваш урок пройде марно. (див. додаток 6) http://kaplenkomar.blogspot.com/2014/11/blog-post_6.html VІ. Практична наповнюваність досвіду У своїй практичній діяльності часто використовую такі нетрадиційні форми, які захоплюють уяву школяра, активізують його розумову діяльність. Це може бути урок-казка, урок-подорож, урок-змагання, урок-гра, урок-КВК, або ж традиційний урок з нестандартними елементами. Учні здійснюють взаємоперевірку та самоконтроль, тобто кожен сам перевіряє свою роботу, виставляє собі оцінку відповідно до норм. Я також здійснюю контроль – перевіряю разом з учнями деякі роботи (а вони при цьому можуть зауважити, чи збігається їхня власна оцінка з моєю оцінкою).

Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на групових методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими. Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання. Наприклад, доцільно використати групову форму навчання на уроці «Основні види складнопідрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні» у 9 класі на етапі закріплення знань, умінь і навичок 1. Робота в групах. Побудуйте СПР за поданими схемами. Визначте тип підрядної частини. І група — [ ], (як...). ІІ група — [ ], (що...). ІІІ група — (які...), [ ], (що...). IV група — (хто...), [той...]. (див. додаток 5) http://kaplenkomar.blogspot.com/2014/12/blog-post_78.html Можна замінити пояснення нового матеріалу вчителем на вивчення самими учнями, застосувавши «Ажурну пилку» . 1) Підрядне означальне. І група 2) Підрядне з’ясувальне. ІІ група 3) Підрядне обставинне. ІІІ група А на уроці «Односкладні речення» у 8 класі на етапі ІІІ. Виконання системи проблемно-пошукових завдань пізнавального характеру по групах можна виконати «Графічний диктант», отримавши завдання у вигляді карток. Визначити вид односкладних речень, що входять до складу складних. Указати на спосіб морфологічного вираження в них головного члена.
Дослідження-моделювання (робота в парах) Об’єднавшись у пари, змоделювати складні речення, поєднавши їх частини з правого й лівого стовпчиків. Визначити, які частини складних речень є умовно односкладними реченнями. Указати на їх вид. (див. додаток 5) http://kaplenkomar.blogspot.com/2014/ /8.html Складання кіносценарію за новелою Юрія Яновського «Подвійне коло» на уроці літератури у 11 класі . Методи і прийоми: виступи пошукових груп, які працювали в парі, колективне обговорення проблеми, робота в групах на уроці, «Мікрофон». Чотири групи учнів працюють окремо над своїми завданнями, роблять нотатки. Потім укладачі разом компонують сценарій епізоду. VІІ. Висновки Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування групових методів навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати. У процесі їх використання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаю за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання. 1. Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету" тощо. 2.Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення. 3. Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс. 4.Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи. 5. Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші учні відразу стають пасивними. 6. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!" Проте за умови вмілого провадження групові методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. 1. Учні набули культури дискусії; 2. Виробилося вміння приймати спільні рішення; 3. Поліпшились вміння спілкуватися, доповідати; 4. Якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури – він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам’ятати" стало "обдумати", "застосувати"; 5. Якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням. Групова навчальна діяльність ефективна на всіх етапах уроку, особливо там, де допомога дорослого вже не потрібна, бо заважає становленню рефлексії, і водночас повністю самостійно дитина діяти не може. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи в групах.

Список Використана література 1 Богданова І.М. Педагогічна інноватика: Навчальний посібник. – Одеса: «ТЕС», 2000. 2. Васьков Ю.В. Сучасні освітні інноваційні концепції / Педагогічні теорії, технології, досвід. – Харків, 2000 3. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів.- К.: Укр. видавнича спілка, 1997. – 410с. 4. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с. 5. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001. - №9. 6. Голуб Н., Дяченко Н., Остапенко В., Шляхова В. Технологія сучасного уроку рідної мови. – Черкаси: Відлуння, 1999 7. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. – К.: Академвидав, 2004 8. Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий урок. – 2012. –№5-6. 9. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2012. - №5/6. 10. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. – 368 с. 11. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: Видавництво А.С.К., 2004 12 . Сиротенко Г.O. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. — Харків: Основа. — 2003. — 80 с. 13. Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. - №48. 14. Фасоля А.М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - №46

Інтерактивні технології навчання.

Одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження інтерактивних технологій навчання.

Тож розглянемо сучасні інтерактивні навчальні технології в тих моделях, які доцільно застосовувати при викладанні української мови та літератури.

Робота в парах. Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі в малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.

Ротаційні (змінювані) трійки. Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговорюванню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

Два - чотири - усі разом. Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі вмінь переконувати та вести дискусію.

«Карусель». Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань.

Робота в малих групах. Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Використовуються малі групи тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, але не індивідуальної роботи.

Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.

“Діалог”. Суть його полягає в спільному пошуку групами згодженого рішення. Це знаходить своє відображення в кінцевому тексті, переліку ознак. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

“Синтез думок”. Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об’єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються.

“Спільний проект”. Має таку саму мету та об’єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків.

“Пошук інформації”. Різновидом, прикладом роботи в малих групах є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал.

“Коло ідей”. (Раунд робіт, кругова система). Метою “Кола ідей” є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох позицій, які групи представляють по черзі.

«Акваріум». Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи.

Інтерактивні технології навчання

Робота в парах

Розвивають навички спілкування в групі, вміння висловлюватись, критично мислити, переконувати, вести дискусію, сприяють активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння

Ротаційні (змінювані трійки

Два-чотири-всі разом

«Карусель»

Робота в малих групах

«Акваріум»

«Діалог»

«Синтез думок»

«Коло ідей»

2.2. Технології коллективно - групового навчання.

До цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу .

Обговорення проблеми в загальному колі. Це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є пояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань учнів, до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо.

Мікрофон. Різновидом загальногрупового обговорення є технологія “Мікрофон”, яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Незакінчені речення. Цей прийом часто поєднується з “Мікрофоном” і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Мозковий штурм. Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

Мета “мозкового штурму” чи “мозкової атаки” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

Навчаючи - учусь. Цей метод використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу підвищує інтерес до навчання.

Ажурна пилка (“Мозаїка”, “Джиг-со”). Дана технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції в тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Аналіз ситуації. На уроках української мови зміст деяких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивідуально, у парах, в групах або піддаватися в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

Вирішення проблем. Метою застосування такої технології є навчити учнів самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення.

Дерево рішень. Як варіант технології вирішення проблем можна використати “дерево рішень”, яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень.

Інтерактивні технології колективно-групового навчання

Мікрофон

Броунівський рух

Мозковий штурм

Мозаїка

Аналіз ситуації

Дерево рішень

Дають можливість грунтовніше працювати над формою висловлювання власних думок, ідей, порівнювати їх з іншими. Допомагають подолати стереотипи, вільніше висловлюватися,

відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Технології ситуативного моделювання.

Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру.

Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому наше завдання при застосуванні гри в навчанні полягає в підпорядкуванні гри, визначеній дидактичній меті.

Ігрова модель навчання покликана реалізувати ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій, надання дитині можливості самовизначення, надихання і допомога розвитку творчої уяви, надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті, надання можливості висловлювати свої думки.

Учасники навчального процесу за ігровою моделлю перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише означуваними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Учитель в ігровій моделі виступає як інструктор, суддя, тренер, головуючий, ведучий.

Арсенал інтерактивних ігор досить великий, але найбільш поширений з них є моделюючий.

Стимуляційні або імітаційні ігри. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми, а стимуляція дає можливість учням глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її із середини.

Спрощене судове слухання. Технологія спрощеного суду дає можливість учням отримати спрощене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, взяти участь у вправі, пов’язаній з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень.

Громадське слухання. Мета застосування технології: моделювання суспільного слухання за допомогою імітаційної гри дозволяє учням зрозуміти мету і порядок слухань, а також ролі й обов’язки членів державних органів, комітетів, комісій. Крім цього, учні одержують практичний досвід у визначенні і поясненні ідей, інтересів і цінностей, пов’язаних із предметом слухання.

Розігрування ситуацій за ролями. (“Рольова гра”, “Програвання сценки”). Мета рольової гри – визначити ставлення конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід .

Отже, завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.

На мою думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навиків (це помічає кожен педагог-практик), коли відбувається підготовка до якогось позакласного заходу і починаються "цікаві" процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх втілення в життя, клас стає пасивним і всі чекають на зовнішнє керівництво. У слабкоорганізованому класі колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати "згори", але обов’язково знайдеться "непокірний". Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.

Забезпечують максимальну свободу інтелектуальної діяльності, спонукають до розв’язанння проблемної ситуації, виховують відповідальність за прийняте рішення, формують навички співробітництва, надають можливість висловлювати свої думки

Рольова гра

Інсценізація

Драматизація

Проведення конференції

Інтерактивні технології ситуативного моделювання

Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини “Читання - це віконце в світ,

найважливіший інструмент навчання,

воно має бути вільним, швидким –

лише тоді цей інструмент буде готовий до дії“

В. О. Сухомлинський

У Концепції загальної середньої освіти зазначено, що ХХІ століття - це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для розвитку країни. Зміни в змісті й структурі загальної середньої освіти мають глибинний характер і потребують розв’язання проблем підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особисте і професійне зростання, вміє досягати нових педагогічних цілей.

На сучасному етапі розвитку освітньої системи у процесі викладання української літератури зростає роль інноваційних технологій, використання яких значно сприятиме піднесенню якості та інтенсивності навчального процесу, приверненню уваги учнівської молоді до найкращих надбань українського красного письменства. Одним із продуктивних і перспективних напрямів такої роботи є використання можливостей комп'ютерної техніки, з допомогою якої передовсім якнайкраще вирішується проблема забезпечення вчителя й учня художніми текстами та науково-методичною літературою.

Читання твору – це перший етап його вивчення. Якщо учень не ознайомився з текстом твору, то аналіз його не може бути ефективним, у школярів так і не виникнуть глибокі почуття, емоції.

Виразне читання – один із методів вивчення літератури, воно пронизує всю діяльність вчителя і учня в процесі засвоєння матеріалу, забезпечує глибину емоційного сприймання і цілісного враження від твору.

М.Рибнікова: „Виразне читання – це та перша і основна форма конкретного наочного навчання, яка для нас важливіша за будь-яку наочність зорового порядку”. Вона називає читання творів музикою живого слова.

Принципи навчання виразного читання в школі. 1. Робота з виразного читання – творчий процес, що включає елементи учнівських пошуків, не терпить диктаторства, вимагає враховувати реальні можливості кожного учня, його нахили, уподобання.

2. Уроки виразного читання вимагають такої психологічної атмосфери в класі, яка б надихала, захоплювала учнів. Така атмосфера досягається за допомогою вступного слова вчителя, його зразковим читанням, доброзичливістю, тактом.

3. Навчаючи мистецтва виразного читання, слід використовувати грамзаписи.

4. Робота з виразного читання повинна проводитись системно на уроках і мови і літератури.

Найпоширеніші прийоми читання – звукове читання, коментоване, читання в особах, колективні декламації, читання напам’ять, усне малювання.

У навчанні дітей виразного читання велику роль відіграє підготовка самого вчителя до такого уроку. Б.Буяльський виділяє такі етапи підготовки вчителя:

а) сприймання тексту;

б) його аналіз;

в) визначення виконавських задач;

г) тренування в декламації.

Я вважаю, щовиконуючи таку роботу, вчитель все більше вживається в текст.

Готуючись говорити словами поета, виконавець (учитель) має щиро поділити з автором „високе відчуття, що сповнювало його душу... душею і серцем відчути кожне його слово” (М.Гоголь).

Вживання в текст – процес складний, довготривалий і трудомісткий. Багато залежить від ступеня складності твору, від рівня освіченості, чутливості, обдарованості, життєвого і професійного досвіду виконавця.

Щире захоплення твором письменника – основа успішного його виконання. Коли виконавець збагне зміст прочитаного, уявить та відчує змальовану картину, захопиться нею, то інстинктивно буде намагатися відтворити її засобами інтонації.

Намір виконавця, читця полягає у тому, щоб донести до слухача ідейне багатство твору, тобто відтворити авторський задум.

Дуже часто ідейне багатство твору дає змогу виконавцеві зміщувати акценти, якісь думки, мотиви підкреслювати більше, а якісь менше. Виконавець не завжди може прийняти все те, що проповідує автор, особливо коли їх розділяють епохи, відстані, ідейні переконання.

Крім цього, є ще і суб’єктивна причина: кожен читач сприймає художній твір по-своєму і має право на своє тлумачення тексту. Особливо це стосується сприйняття лірики.

В.Самійленко у поезії „Українська мова”, змальовуючи складний шлях розвитку нашої мови, оспівує Т.Шевченка як її основоположника. Читаючи цей вірш, виконавець може перейматися різними намірами, ставити перед собою різні творчі завдання: наголосити на безправному становищі української мови в Російській імперії, підкреслити роль Великого Кобзаря у становленні і утвердженні української мови як мови літературної чи закликати слухача до її розвитку, збереження.

Та яким би наміром не переймався виконавець, він завжди має бути свідомим того, чого він прагне, до чого іде, що саме хоче сказати, на чому більше наголосити. Якщо учитель-виконавець сам не знає, чого хоче, він не зможе передбачити реагування аудиторії на його декламацію, ні проконтролювати себе в період підготовки до читання тексту.

Підтекст – те, що „таїться під текстом”, в глибині поетичного рядка.

Підтекст треба виявити (авторський підтекст) і відтворити (виконавський підтекст) К.Станіславський : „Слова – від поета, підтекст – від артиста (виконавця)”.

Підтекст у мистецтві виразного читання народжується спільними зусиллями думки, почуття та волі читця, який перейнявся певним наміром, поставив перед собою конкретні виконавські завдання. Виконавське завдання визначає цілеспрямованість вимови окремих фраз, речень, абзаців, строф, періодів, ланок. Таке цілеспрямоване виконання, що забезпечує бажаний вплив на слухача, називається словесною дією або словодією.

Вплинути на слухача, підкорити його уяву, здатна лише думка, насичена почуттям, психологічною напругою, схвильованістю.

Логічну мелодію, темп, ритм, намір, підтекст, словесну дію – усе це об’єднує інтонація – основний потік людської мови.

Уміння відтворити зміст художнього твору, здійснюючи усі згадані вимоги декламаційного мистецтва, називають ще умінням живописати інтонацією або малювати інтонацією.

Малювати інтонацією – це перш за все засвоїти авторський текст настільки, щоб він став своїм, щоб слова автора вимовляти, як свої власні. При підготовці тексту до читання партитурними ознаками позначаються паузи, наголоси, підвищення і зниження тону, інтонаційні переломи тощо. Партитурні позначки допоможуть вчителеві в процесі навчання учнів, особливо коли треба показати, як здійснити інтонаційну фігуру, що не визначена розділовим знаком.

К.Станіславський: „Читання тексту, поділеного на мовні такти, має в собі ще одну, дуже важливу практичну користь: воно допомагає самому процесові переживання. Розмічання мовних тактів і читання за ними потрібні тому, що це змушує аналізувати фрази і вникати у їх суть. Не вникнувши в неї, не скажеш правильно фрази.

Структура уроку виразного читання визначається жанром твору, психолого-віковими особливостями учнів рівнем їх знань та навичок у виразному читанні. Урок виразного читання на думку методистів-учених та вчителів-практикантів може мати такі етапи:

1. Вступна бесіда. Її мета – створити в класі атмосферу зацікавленості твором, який вивчається. Доцільними будуть історичний, біографічний, чи лексичний коментарі до твору.

2. Зразкове читання. Це зразкове читання учні мають почути із уст вчителя. Взірцеве читання вчителя, якщо з певних причин він не може його продемонструвати, може замінити грамзапис або читання добре підготовленого учня.

3. Бесіда за текстом твору, що допоможе вчителеві з’ясувати, які враження учнів від твору.

4. Читання учнями тексту про себе сприяє заглибленню в текст. Особливий ефект цей етап уроку дає в старших класах. Часто вчитель дає дітям додаткові завдання, які треба вирішити, читаючи текст самостійно.

5. Розчленування тексту на ланки, що дає змогу загострити увагу учнів на композиції твору, допомагає упорядкувати сам процес засвоєння твору методом виразного читання.

6. Навчання читати окремі ланки. Цей етап уроку включає такі види робіт:

а) коментар до тексту (ідейний, історичний, біографічний, лексичний);

б) вправи у вимові важких слів, зворотів;

в) розмітка тексту або тільки найважчих його частин знаками партитури;

г) обговорення можливих варіантів інтонаційної інтерпретації кожної ланки;

д) читання ланки окремими учнями, стисла рецензія прослуханого уривка вчителем та іншими учнями.

Метод «асоціативного куща» раціонально використовувати на уроках виразного читання.

Уся робота з виразного читання в школі порівняно з іншими видами робіт з художнім текстом, ґрунтується на високій майстерності вчителя-словесника і його педагогічному такті. Роботу з виразного читання, на думку В.Сухомлинського, необхідно вести так, щоб розвивати і підтримувати творче начало підлітка.

Однак узагальнений аналіз результатів навчання школярів, теоретичні та емпіричні спостереження, соціологічні дослідження, численні матеріали фахової преси свідчать про загальне падіння читацької культури в суспільстві, зниження інтересу до книги.

Серед причин, що спричинили розвиток негативної тенденції можна виділити такі:

· зниження економічного та морально-культурного рівня життя нашого суспільства;

· засилля мас-медійної культури;

· захоплення сучасної молоді комп’ютерними технологіями та Інтернетом;

· перевантаження навчальних програм, а звідси брак у школярів вільного часу для читання.

Отже, аналіз реального стану вказаної проблеми дає змогу зробити висновок про те що, актуальним залишається питання розвитку читацької компетентності школяра.

Поради читачеві

1. Бережи книжку – свою, бібліотечну чи позичену в товариша.

2. Бери книжку чистими руками.

3. Не перегинай книжку – від цього випадають сторінки.

4. Не пиши на сторінках книжки.

5. Не загинай куточки.

6. Не клади у книжку олівці та інші сторонні речі.

7. Не слинь пальці, коли перегортаєш сторінки.

8. Користуйся закладкою.

9. Не читай під час вживання їжі.

10. Обгорни книжку.

11. Розірвану книжку підклей.

12. Зберігай книжки в шафі чи на полиці.

Пам’ятка для учнів

Як навчитися читати правильно

1. Спершу довідайся, хто автор твору і як називається книжка чи оповідання.

2. Переглянь побіжно текст, ілюстрації до нього і приблизно визнач, про що читатимеш.

3. Читаючи, будь уважним до кожного слова, речення; опанувавши рядок до кінця, не повертайся, якщо збагнув зміст.

4. Після кожного абзацу зроби паузу.

5. Намагайся зрозуміти, про що читаєш.

6. Запам'ятай героїв, послідовність подій.

7. Спробуй оцінити вчинки, стан персонажів. Які почуття і думки вони викликають у тебе? Що б ти сказав про них товаришам, колективу, своєї ролі і потенціалу.

Українська філологія

Дистанційне навчання 7клас

На допомогу вчителеві

1 комментарий:

Архив блога