Про мене

Педагогічні надбання

Вчитель: Капленко Марина Іванівна

Фах: вчитель української мови та літератури

Педстаж: 17 років

Категорія, звання: спеціаліст І категорії

Тема, за якою працює вчитель: « Використання ІКТ на уроках української мови та літератури»                                                                                           

В активі вчителя:
- урок-гра; 
- урок-аукціон; 
- урок-суд;  
- урок-характеристика.

Педагогічне кредо: «Роби помилки – сам їх виправляй. 
                                     Допомоги не чекай.     
                                    Так, досліджуючи, вчись!»

Життєве кредо: «Життя дано одне. Тож проживи його наповну!»                     

Теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання мусять бути  системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання.
Термін "інтерактивний" прийшов до нас з англійської і має значення "взаємодіючий". Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня" . Ми схиляємося до визначення, О.Пометун та Л.Пироженко: "Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…
Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все – підвищення "ККД" процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.
Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.
Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.
Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.
Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.
Не бійся висловитися!
Ми всі – партнери!
Обговорюємо сказане, а не людину!
Обдумав, сформулював, висловив!
Говори чітко, ясно, красиво!
Вислухав, висловився, вислухав!
Тільки обґрунтовані докази!
Вмій погодитися і не погодитися!
Важлива кожна роль.
Неможливо побудувати весь процес навчання виключно нагрупових методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.
Отже, типові проблеми:
При застосуванні групових методів  навчання поглиблюється мотивація. Викладаючи українську мову та літературу, я ставила перед собою питання: як зробити урок не лише пізнавальним, інформативним, але й підтримувати у дітей зацікавленість предметом, бажання вчитися, зробити урок цікавим, підвищити у школярів мотивацію до навчання?

Шукаючи відповідь на це питання, я дійшла висновку, що зацікавити, вмотивувати учнів до вивчення теми, можна шляхом уникнення одноманітності, шаблонності в роботі, використання таких форм, методів навчання, які збуджують пізнавальний інтерес і стимулюють самостійне мислення школярів.
Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання школярі, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають.

Якнайактивніше сприяють цьому інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для вчителя та для учнів.

Методологічна основа– розробки сучасних українських та зарубіжних педагогів у галузі методів та технологій навчання. Теоретичні та практичні розробки в цій галузі належать В.Гузєєву, А.Гіну, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі.

Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).

Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.

На мою думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навиків (це помічає кожен педагог-практик, коли відбувається підготовка до якогось позакласного заходу і починаються "цікаві" процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх  втілення в життя, клас стає пасивним і всі чекають на зовнішнє керівництво. В слабкоорганізованому класі колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати "згори", але обов’язково знайдеться "непокірний". Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.

Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Сутність і види інтерактивних методів навчання.

Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу.

Групові методи:

1.     Робота в парах.

2.     Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

3.     Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

4.     2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

5.     Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

6.     Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

7.     Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки                                                                                                             
 Фронтальні методи:

1.     Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

2.     Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".

3.     Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…", "я зрозумів, що…"

4.     Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

5.     Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?").

6.     Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).

Групові методи  навчання на практиці.

Вимоги до впровадження групових методів навчання.

Як було зазначено вище, існують вимоги щодо реалізації групових методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. 

Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке групові методи навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і видано кожному учневі для вклеювання в зошит):

Правила для учнів:

Кожна думка важлива.

Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування групових методів навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

До кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке" за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри"  .

"В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні"  . Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати" їх в роботу, створювати ситуації успіху.

"Інтерактивні технології – не самоціль" . Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок.

Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами.

Процес впровадження.Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою "від простого до складного", паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи. 

У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаю за доцільне їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.

1.     Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться  висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету" тощо.

2.     Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

3.     Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

4.     Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

5.     Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

6.     Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету", привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!"

Проте за умови вмілого провадження групові методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.

1.     учні набули культури дискусії;

2.     виробилося вміння приймати спільні рішення;

3.     поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;

4.     якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури – він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам’ятати" стало "обдумати", "застосувати";

5.     якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

Загалом таке навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

Опрацьована література за 2010, 2011, 2012рр. на етапах теоретичного вивчення методичної теми

1.     Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с.

2.      Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001. - №9.

3.      Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии. – М.: Сентябрь, 1996.

4.     Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы. – М.: Просвещение, 1991.

5.     Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2012. –№5-6.

6.     Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів для банківської системи України: Зб. наук. праць. – Суми – Харків, 2001. – 250 с.

7.     Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий урок. – 2012. –№5-6.

8.     Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2012. - №5/6.

9.     Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000. – 368 с.

10.            Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.

11.            Подласый И.П. Педагогика. – М.:ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1.: 576 с.

12.            Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.

13.            Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. – 2002. - №3.

14.            Суворова Н. Интерактивное обучение: новые подходы // Инновации в образовании. – 2001. - №5. – С.106-107.

15.            Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. - №48.

16.            Фасоля А.М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - №46.

17.            Хуторской А.В. Современная дидактика: Учебник для вузов. – СПб: Питер, 2001. – 544 с.

18.             Юдин В.В. Педагогическая технология. – Ярославль, 1997.                                               Постановка проблеми                                                                                                   За сучасних умов активного розвитку соціуму особливо актуальною стає необхідність розробки такої технології підготовки учнів до самоосвіти, яка б забезпечувала успішну самоосвітню діяльність кожного з них. Національна доктрина розвитку освіти України, Державний стандарт базової загальної освіти з української мови та літератури, нові завдання програми допрофільного та профільного етапів  навчання вказують на необхідність формування в  учнів сучасного світогляду, розвитку творчих здібностей і навичок самоосвітнього наукового пізнання, самоосвіти й самореалізації. Докорінна зміна освітньої мети переорієнтовує процес навчання на особистість дитини –його гуманізацію, загальнорозвивальний характер. Методичну допомогу в аналізі даної проблеми я змогла отримати на курсах підвищення кваліфікації вчителів української мови та літератури при Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти за темою «Інтерактивне навчання в курсі «Українська мова та література». Отже, саме групове навчання може сприяти активізації навчально - пізнавальної діяльності учнів, перетворенню їх із об’єктів на суб’єкти навчання, формуванню в них самостійності, здатності до самоосвіти та самовиховання. Але на даний момент  у науковій літературі немає розробленого алгоритму запровадження та застосування групових і парних методів навчання. Це зумовлює  актуальність досліджуваного мною питання.Аналіз актуальних досліджень і публікацій.

Значний внесок у розвиток теорії групової навчальної діяльності зробили французькі вчені–педагоги К.Гарсіа, С.Френе, Р.Галь, РКузіне, польські вчені В.Окунь, Р.Петриківський, Ч.Куписєвич. У 60-ті роки з’явився інтерес до групової форми навчання  – праці Л.П.Аристової,  М.О. Данилова, Б.П.Єсипова, І.М.Передова. Вчителі, намагаючись оволодіти ефективними педагогічними прийомами, знову звернулися до групової форми навчальної діяльності на уроці, а вчені почали розробляти рекомендації щодо впровадження в практику активних методів навчання. У 70-ті роки важливий напрям досліджень був пов’язаний із навчально-пізнавальною діяльністю учнів за умов групової, індивідуальної роботи в класі (Ю.К.Бабанський, І.Я.Лернер, X.Й. Лійметс).

Значний внесок у розробк у загальних принципів організації групової навчальної діяльності зробилидослідження В.В.Котова, О.Г.Ярошенко, яка

звернула увагу на проблему практичного застосування організації групового навчання у викладанні різних дисциплін. О.І.Пометун та Л.В.Іроженко розглядають групове навчання як одну з інтерактивних технологій. Значний внесок у теорію організації групової навчальної діяльності зробив І.М.Чередов, який розподіляє її на парну, ланкову, бригадну, кооперативно-групову та диференційовано-групову форми. Дидактичні питання організації групової навчальної діяльності школярів розроблено в праці К.Ф.Hop.

Мета практичного використання вивчених теоретичних знань(2013, 2014, 2015рр.):

 Виявити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити умови організаціїпарної та групової діяльності учнів у процесі навчання української мови та літератури в школі.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1) уточнити зміст, сутність та психолого-педагогічні характеристики парної та групової навчальної діяльності учнів;                                                                                      2) виявити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити умови та переваги парної та групової діяльності учнів у навчанні української мови та літератури;

3) розробити практичні рекомендації щодо ефективної організації групового навчання;

4) дослідити вплив застосування групового навчання на розвиток знань, умінь, навичок учнів.

Виклад основного матеріалу дослідження.

У психолого-педагогічній літературі немає єдиного підходу до визначення групової навчальної діяльності.

Групова форма навчання  - форма навчальної діяльності учнів, що характеризується розбиттям учнів на групи; це така форма організації навчального процесу у школі, коли учні, працюючи в малих (2-7 осіб) групах, об’єднані спільною навчальною метою і колективно-розподіленою діяльністю, а вчитель керує роботою кожного з них опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність малих груп.

Серед форм групової роботиосновними є: ланкова, бригадна, парна.

Ланкова форма передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів з 4-6 осіб (на місяць або навчальний рік) з однаковою або з

різною успішністю. Ефективнішою є група зі змішаним складом учнів (учні з високими, середніми та низькими навчальними можливостями). Вони працюють над єдиним завданням (учитель пояснює матеріал, у групах здійснюють повторний аналіз за питаннями, запропонованими учителем).

Бригадна форма передбачає формування тимчасових груп учнів для виконання навчальних завдань. Є два різновиди організації роботи: кооперативно-груповий(кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно під час вивчення великого за обсягом матеріалу), диференційовано-груповий(завдання з урахуванням складності розподіляють між учнями з різними навчальними можливостями).

Парна робота полягає в допомозі сильного учня слабшим, у взаємодопомозі. Пари можуть мати постійний (статичний) і змінний склад (динамічний).

Головне для парної організації навчальної діяльності–взаємонавчання і взаємоконтроль.

Групова навчальна діяльність ефективна на всіх етапах уроку, особливо там, де допомога дорослоговже не потрібна, бо заважає становленню рефлексії, і

водночас повністю самостійно дитина діяти не може. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи в малих групах.

Метод «Робота в парах». Учні працюють у парах, виконуючи завдання. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, котрі за інших умов потребують великих витрат часу. Серед них можна назвати такі: обговорити короткий текст, завдання,

письмовий документ; узяти інтерв’ю та визначити ставлення партнера до заданого читання, лекції, відео чи іншої навчальної діяльності; зробити

критичний аналіз чи редагування письмової роботи; розробити разом запитання до викладача; разом проаналізувати проблему, вправу чи експеримент; дати відповіді на запитання вчителя.

Метод «Робота в трійках». Це ускладнена робота в парах. Найбільш ефективним є використання методу під час обговорення, обміну думками,

систематизації навчального матеріалу, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок.

Метод «2+2=4».

Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу(2-3 хв.), доходять спільного рішення, потім об’єднуються й обмінюються думками. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна об’єднати четвірки у вісімки або перейти до групового обговорення.

Метод групового навчання. Таку організацію навчального процесу передбачає спілкування між учнями (взаємонавчання в групах). Група може

складатися з чотирьох до шести учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною. Малі групи зміцнюють зв’язки між учнями, спонукають до співпраці кожного. Учні більш відкриті в малих групах, більш схильні змінювати своє ставлення до об’єкту дослідження, думки.

ЕТАПИ УРОКУ

ФОРМА ДІЯЛЬНОСТІ

Перевірка домашнього завдання.Парна, ланкова.                                                                 Вивчення нового матеріалу.Диференційовано-групова.

Закріплення і вдосконаленняЛанкова, парна, диференційовано-групова.

Повторення і застосування знаньПарна, ланкова, кооперативно-групова.

Виділяємо такі форми парної і групової роботи на уроках української мови та літератури: внутрішні / зовнішні кола; мозковий штурм; читання «зигзагом»; обмін думками; парні інтерв’ю.Крім того, можна виділити наступні групові методи в системі роботи вчителя-словесника: діалог, синтез думок, мовне протиборство, коло ідей, нескінченність, акваріум, на одну букву, ажурна пилка, пазли, відгадай, кліше, дискусії, міжгруповий діалог, лінгвістичне лото, лінгвоестафета.

На уроках української мови та літератури використовуємо такіпарні методи:

читаємо і запитуємо, читання й узагальнення в парах, асиндетон, вкраплення, знак рівності, літературний редактор, мовні обрахунки, правописна селекція,

синтаксичний дистих, текстуальний шарварок, буриме, ―5 предметів.

  Мої учні посідаюли призові місця у ІІ(районному) етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови та літератури, у мовному конкурсі ім. П. Яцика, три роки поспіль Т.Пасічняк та В.Трішечкіна займали ІІ чи ІІІ місця у  районному творчому Шевченківському конкурсі, І.Цвіліховський, учень мого профільного класу, теж тричі посідав 2-ге місце у патріотичному районному конкурсі творчих робіт «Обєднаймось брати-українці», брали участь у конкурсі присвяченому 90-річчу Веселівського району(есе-роздум «Яким я бачу свій рідний край»).

 Працюю з обдарованими учнями – в 10класі навчаються майбутні медалістки В.Трішечкіна та В.Поліщук; у 7 – Т.Пасічняк та І.Назарова; у 6 – О.Дериглазов, Р.Капленко, А.Трішечкін.

 У 2012 році випустила клас, у якому була класним керівником. Тут навчався срібний медаліст Бєлка С.Тому було проведено  багато відкритих виховних заходів різних напрямків. Спільно з10 класом брали участь у проекті про етичну поведінку сучасної молоді – знято невеличкий відеоролик та відправлено на Запоріжжя. Така робота для мене була новою. Писали листа про воду до Мелітопольського поштового відділення (Капленко Роман, 6 кл.). Брали участь у журналістському великому проекті, у якому писали статтю, створювали шкільну газету,  символіку школи, робили фото. Беремо участь у інтерактивному конкурсі «Патріот».

У 2010 та 2011р. провела Шевченківський брейн-ринг для учнів 9-11 класів. Разом з Дериглазовою. та  Шепель   проводимо тижні української мови, Шевченківські дні.

 Інколи пишу статті в місцеву газету «Колос».